Eternal Return
(2011–2014)

 

Eternal Return is a series of analogue photographs taken by Yaroslav Solop in Crimea throughout 2011 and further developed in 2014. It consists of 54 images depicting landscapes across the peninsula, photographed three years before the Russian occupation.
 

Following Russia’s annexation of Crimea, Solop felt anger and helplessness, as well as frustration with the muted response of countries and international institutions committed to upholding international law and Ukraine’s internationally recognised borders. In response, he expressively yet meticulously hand-coloured the film negatives. Although this intervention into the photographic image may initially appear formal, the series functions as a documentary archive, recording the artist’s emotional and political response to the annexation of Crimea.

 

Until Russia’s full-scale invasion of Ukraine in 2022, these photographs were, for the artist, memories of the peninsula as a place of frequent, carefree visits: wandering for hours with friends along deserted winter beaches, breathing in the salty air, exploring the cliffs, watching the changing moods of the Black Sea, and quoting Homer’s Odyssey. From 2022 onwards, they ceased to be simply records of those wanderings and instead became charged images of a land under occupation and war, inseparable from the violence unfolding across Ukraine.

 

 

The title Eternal Return brings together historical and philosophical meanings. It evokes Crimea’s millennia-long history as a land perpetually seized, defended, and contested, a peninsula where successive empires and powers have clashed over the same terrain. At the same time, the title invokes Friedrich Nietzsche’s concept of ewige Wiederkunft, the eternal recurrence, as a demanding question: could we accept living our actions and their consequences over and over again, exactly as they are, and still be willing to affirm this life.

​

 

“The photograph with the black sun is saturated with a dense sense of fate, the oppressive weight of the inevitable, and an almost elemental suspense. It immediately brings to mind Stanisław Lem’s Solaris, as well as the story of Odysseus: a forced journey into the subconscious and the fragmentary nature of memory. The celestial body seems to resist its natural cycle, as though something has fixed it in the firmament. This black, heavy sun appears to defy physics, shining with darkness. Crimea, once a place of sunlight for us, has become a place shrouded in shadow, where something terrible is happening—something we cannot see, but feel as phantom pain.” — Olha Henda, artist, 2026.

Works from the Eternal Return series have been presented in the following projects:

2026 — Odesa, Texas: Up Close, curated by Kristina Borhes and Yaroslav Solop (LU Gallery, Lutsk, Ukraine);

2026 — Home: Perspectives, curated by Viktoria Bavykina, Max Gorbatskyi, and Paul Henrik Ekern (Preus Museum, the National Museum of Photography, Horten, Norway);

2025 — The Stammering Circle, curated by Marta Kuzma (Jam Factory Art Center, Lviv, Ukraine);

2025 — And There Will Be People on Earth, curator Maryna Koneva (Art Museum, Poltava, Ukraine);

2025 — Home: Ukrainian Photography / UK Words, curated by Viktoria Bavykina and Max Gorbatskyi (Portcullis House, London, United Kingdom);

2025 — Home: Ukrainian Photography / UK Words, curated by Viktoria Bavykina and Max Gorbatskyi (Turnpike Gallery, Leigh, United Kingdom);

2024 — You Are Not the Owner Here, curated by Amina Ahmed and Yevhen Valiuk (Hlebzawod Gallery, Kyiv, Ukraine);

2023 — Home: Ukrainian Photography / UK Words, curated by Viktoria Bavykina and Max Gorbatskyi (Open Eye Gallery, Liverpool, United Kingdom);

2022 — Refractions. Home, curated by Viktoria Bavykina and Max Gorbatskyi (Ukrainian Photographies, Open Eye Gallery, Liverpool, United Kingdom);

2021 — Sensitivity, curated by Max Gorbatskyi, Oleksandr Soloviov, and Solomiia Savchuk (Mystetskyi Arsenal National Art and Culture Museum Complex, Kyiv, Ukraine).

Works from the series are held in the collections of cultural institutions, museums, and foundations, including:
Adam Harber Foundation (Lutsk, Ukraine)

Preus Museum (Horten, Norway)

Open Eye Gallery (Liverpool, United Kingdom)

Hlibzavod Gallery (Kyiv, Ukraine)

Grynyov Art Collection (Kyiv, Ukraine)

Вічне повернення
(2011–2014)

 

Вічне повернення — це серія аналогових фотографій, знятих Ярославом Солопом у Криму протягом 2011 року та доопрацьованих у 2014-му, що складається з 54 знімків, які зображують пейзажі півострова за три роки до російської окупації.

Після анексії Криму Росією Солоп відчував гнів, смуток і безпорадність, а також розчарування через мляву реакцію країн і міжнародних інституцій, покликаних підтримувати міжнародне право та міжнародно визнані кордони України. У відповідь він експресивно, але водночас ретельно вручну розфарбував плівкові негативи. Хоча таке втручання у фотографічне зображення спершу може здаватися формальним прийомом, проте серія є  документальним архівом, що фіксує емоційну та політичну реакцію художника на анексію Криму.

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році ці фотографії залишалися для художника спогадами про півострів як місце частих і безтурботних подорожей: багатогодинних прогулянок із друзями безлюдними зимовими пляжами, вдихання солоного морського повітря, дослідження скель, спостереження за мінливими настроями Чорного моря та цитування «Одіссеї» Гомера. Із 2022 року вони перестали бути лише свідченнями мандрів і набули іншого емоційного та політичного значення — стали образами землі, що перебуває під окупацією, нерозривно пов’язаними з агресією, яка розгортається нині по всій Україні.

Назва «Вічне повернення» поєднує історичний і філософський сенси. Вона відсилає до тисячолітньої історії Криму як землі, яку раз у раз захоплювали, обороняли й оспорювали — півострова, де різні імперії та культури послідовно боролися за одну й ту ж саму територію. Водночас назва апелює до концепції Фрідріха Ніцше ewige Wiederkunft  (вічного повернення) як до своєрідного запитання: чи змогли б ми погодитися знову і знову проживати власні вчинки та їхні наслідки саме такими, якими вони є, і все одно бути готовими стверджувати життя.

 

«Знімок з чорним сонцем забарвлений густим фатумом, нависаючою важкістю невідворотного і якимось природним саспенсом. У мене виникає стійка асоціація із «Солярісом» Станіслава Лема, а також з історією про Одіссею, з вимушеним шляхом у підсвідомість та з фрагментарною природою спогадів. Світило ніби опирається належній циклічності — щось фіксує його у небесній тверді. Це чорне, густе сонце ніби кидає виклик фізиці й світить темрявою. Сонячний колись Крим перетворився для нас на місце, оповите тінню, де діється щось жахливе, що ми не бачимо, але відчуваємо фантомним болем.» — Ольга Генда, художниця, 2026 рік.

Роботи з серії Вічне повернення представлені у проєктах:

2026 — Одеса, Техас: Ближче, куратори Крістіна Борхес та Ярослав Солоп (LU Gallery, Луцьк, Україна);

2026 — Home: Perspectives, куратори Вікторія Бавикіна, Макс Горбацький та Пол Хенрік Екерн (Національний музей фотографії Preus Museum, Гортен, Норвегія);

2025 — Коло невимовного, кураторка Марта Кузьма (Jam Factory Art Center, Львів, Україна);

2025 — І будуть люди на землі, кураторка Марина Конєва (Художній музей, Полтава, Україна);

2025 — Home: Ukrainian photography/UK words, куратори Вікторія Бавикіна та Макс Горбацький (Portcullis House, Лондон, Велика Британія);

2025 — Home: Ukrainian photography/UK words, куратори Вікторія Бавикіна та Макс Горбацький (Turnpike Gallery, Лі, Велика Британія);

2024 — Ти тут не господар, куратори Аміна Ахмед та Євген Валюк, (галерея Hlebzawod, Київ, Україна);

2023 — Home: Ukrainian photography/UK words, куратори Вікторія Бавикіна та Макс Горбацький (Open Eye Gallery, Ліверпуль, Велика Британія);

2022 — Refractions. Home, куратори Вікторія Бавикіна, Макс Горбацький (Ukrainian Photographies, Open Eye Gallery, Ліверпуль, Велика Британія);

2021 — Чутливість, куратори Максим Горбацький, Олександр Соловйов та Соломія Савчук (Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал», Київ, Україна).

 

Знімки зберігаються в колекціях культурних інституцій, музеїв та фондів, серед яких:

Adam Harber Foundation (Луцьк, Україна)

Preus Museum (Гортен, Норвегія)

Open Eye Gallery (Ліверпуль, Велика Британія)

Hlibzavod Gallery (Київ, Україна)

Grynyov Art Collection (Київ, Україна)